Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Канабис Amnesia
Я и сидела, одна в своей темной комнате, когда вдруг прилетает мне сообщение от одного парня. Он говорит, что у него есть свежая закладка, которая сможет сделать меня королевой танцпола. Мне стало интересно, и я решила откликнуться на его предложение.
Мы назначили встречу в парке вечером. Я была настолько взволнована, что ничего не могла понять. Он появился, протянул мне бумажку и сказал, что на ней лежит моя будущая слава. Я взяла ее и сказала "спасибо".
Пришла долгожданная пятница. Я приготовила все необходимое: амфу, весы для отмерки дозы, чтобы потом не убиваться. Пока все были заняты учебой, я нашла идеальное место - чернушку в сквере, где можно было спокойно насладиться марой.
Я села на скамейку и начала раскладывать все на моей небольшой табуретке. Несколько граммов моей закладки были разложены передо мной. Я взяла амфу, отмерила порцию и аккуратно положила на пакетик. Уже на этом этапе я начала чувствовать, как вся моя нервозность начинает уходить.
Я шепотом сказала слово "да" и начала закуривать. Все вокруг тихо, только музыка в моих ушах и мое счастливое сердце. Я поняла, что сейчас начнется настоящее путешествие.
Я закрыла глаза, углубилась в себя и ощутила, как все тело заполнилось энергией и радостью. Я стала чувствовать каждую ноту музыки в своих костях. Мои движения стали резкими, энергичными, я словно покорила танцпол.
Люди вокруг меня заметили мою энергию и начали подражать. Вместе мы создали невероятный синхронный танец, который никто не забудет. Я провела на танцполе несколько часов, но они казались мне всего лишь мгновением. Я была в своей собственной реальности, где ничего не могло меня остановить.
Но все хорошее когда-то заканчивается. Я села на скамейку, чтобы отдохнуть и привести себя в чувство. Мое сердце билось быстрее, а я ощущала смешанные эмоции. Я хотела еще, но одновременно понимала, что нужно остановиться.
Моя голова стала тяжелой, и я решила пойти домой. Пока я шла по темным улицам, у меня в голове крутилось много мыслей. Все это было потрясающе, но я понимала, что такое состояние нельзя держать долго.
Я заметила, что рядом со мной идет парень в кожаной куртке. Он смотрел на меня с любопытством и спросил: "Ты убиваешься?". Я улыбнулась и сказала, что это был один из самых незабываемых вечеров в моей жизни. Он кивнул и ушел.
Вернувшись домой, я села на свою кровать и задумалась. Все это было потрясающе, но я понимала, что такой стиль жизни не может стать моей основой. Я поняла, что не нужно искать счастье в наркотиках, эмоции и успех можно получить и без них. Наркотики могут унести тебя слишком далеко и стать твоим адом. Я не хочу быть королевой танцпола, я хочу быть королевой самой себе. И я знаю, что для этого нет нужды в закладках, чернушках и марах.
